Банківська система Південної Кореї

Банківська система Південної Кореї

Протягом останніх 30 років банки під тиском уряди були змушені давати кредити на ризиковані промислові проекти, що призвело до накопичення непогашених боргів. За даними Центрального банку Південної Кореї, загальна сума безнадійних та сумнівних кредитів корейських банків до кінця 1997 року склала 51,2 млрд дол, проте насправді вона може бути в чотири рази більше, оскільки кредити, надані в середині 80-х років, так і не визнані нечинними, хоча вони не були повністю повернуті. За оцінкою експертів банку Peregrine, ця цифра досягла 92 млрд доларів, або 30% всіх вьщанних кредитів.

Заохочуючи пряме фінансування великих промислових груп на міжнародних ринках, уряд в той же час обмежувало розміри позик цих груп у вітчизняних банків, рекомендуючи мобілізувати капітал на відкритих фінансових ринках, щоб спрямувати більше коштів на кредитування дрібних підприємств. Все це ставило банки в зростаючу залежність від ризикованого дрібного бізнесу, який пережив рекордне число банкрутств.

У 1991 році, в умовах розпочатого в країні дерегулювання процентної ставок, зросла конкуренція на кредитному ринку і зменшилася процентна маржа банків. Тому з метою підвищення своїх доходів банки стали займатися торгівлею цінними паперами: частка останніх у сукупних активах корейських банків зросла до середини 1995 року до 13,7% в порівнянні з 8,2% в 1991 році. У цілому, незважаючи на певні витрати перехідного періоду, напрямок процесу змін в банківській системі Південної Кореї напередодні кризи можна визначити, як надійшли-вування. Банківська система універсалізувати, простежувалися тенденції до зменшення державного втручання, що повинно було дозволити банкам приймати рішення, керуючись головним чином можливістю вилучення ринкової прибутку.

Фінансова криза змусила внести суттєві корективи в плани перетворення банківського сектора країни. В якості цілей глибокої реформи уряд визначив скасування розмежування діяльності банків, фондових будинків і страхових компаній, стимулювання конкуренції між цими інститутами та створення конкурентоспроможного на міжнародній арені фінансового сектора, пом'якшення контролю за залученням іноземного капіталу і встановлення нових нормативів кредитування великих концернів.

Для пом'якшення наслідків банківської кризи уряд країни в 1997 році розробило план термінової фінансової допомоги комерційним банкам, що потрапили в кризову ситуацію через масову неплатоспроможність позичальників і падіння цін на нерухомість у формі пільгових кредитів і гарантій на внутрішні та іноземні запозичення. Для залучення іноземних інвестиції уряд оголосив про збільшення ліміту акціонерного капіталу котируються на біржі, який може належати нерезидентам, з 22 до 26%. У той же час частка нерезидентів в державних компаніях і раніше обмежена 18%.

У травні 1998 року уряд Південної Кореї заявило про намір рекапіталізувати зазнають лиха банки і викупити їх безнадійні борги в сумі 118 трлн вон (82 млрд дол). Ця міра фактично означає націоналізацію значної частки банківського сектора і покликана стабілізувати фінансове становище комерційних банків. Згідно з цим планом капітал надається банкам у вигляді державних облігацій в обмін на непогашені борги і пакети акцій. У якості емітентів облігацій на суму 50 трлн вон виступають Корпорація страхування вкладів Кореї (КСВК) і Корпорація управління активами Кореї (КУАК). Остання є аналогом американської державної організації, що взяла на себе безнадійні борги позиково-ощадної системи США після її краху. КУАК планує згодом продати придбані у банків активи.

З січня 1997 року в Південній Кореї вступив в дію прийнятий парламентом у грудні 1995 року Закон про страхування банківських депозитів. Відповідно до закону в червні 1996 року була створена Корейська корпорація страхування депозитів (ККСД) за зразком Федеральної корпорації страхування депозитів США. Закон передбачає створення системи страхування термінових, ощадних депозитів, депозитів до запитання і з додатковими внесками, а також засобів довірчих фондів з гарантією основної суми без відсотків. До участі в страхуванні допускаються національні комерційні, спеціалізовані банки, відділення іноземних банків та установи розвитку. Законом введена єдина страхова премія для всіх банків-учасників в розмірі до 0,05% від величини страхуються депозитів.

Пізніше буде прийнята система диференційованих страхових премій, але не більше 0,05% від суми депозитів у залежності від ступеня схильності ризикам і фінансового становища банків. Початкова сума страховки у разі банкрутства становить 20 млн вон (27 тис. дол) на кожного вкладника. Страховка виплачується в разі банкрутства банків, від-викликають ліцензії або прийняття рішення про їх ліквідацію. Відповідно до закону створюється Фонд страхування депозитів із внесків банків-учасників і держави, запозичень у розмірі до 500 млрд вон від держави або Центрального банку, премій, що виплачуються банками-учасниками, і прибутку від діяльності фонду. Обов'язкові внески банків-учасників не перевищують 1% капіталу банку.! -

Читайте також: Банківська система в Таїланді

18.08.2017